Партія, яка завжди на коні!

Всякого роду безпринципна діяльність призводить до банкрутства.
І. В. Гете

Яка партія є найбільшою за останні роки існування незалежної України? Яка партія перемагала на парламентських перегонах три рази поспіль? Яка партія має найбільшу фракцію у парламенті трьох каденції підряд? Яка партія, одноосібно, формувала два кабінети міністрів України? Я думаю всім вже зрозуміло, що це є Партія регіонів.

Передивимося її розвиток за останні дев'ять років, який на перший погляд нагадує хаотичний рух, котрий партія пройшла від опозиції до влади.  

Партія Фенікс

Партії регіонів вдалося повернутися у велику політику після, здавалося б, нищівної поразки 2004, коли їй та її лідеру прогнозували політичне забуття. Одні скажуть, що це лише вдалий збіг обставин і не більше. Інші будуть стверджувати, що це завдяки кропіткій роботі, яку проводила партія заради повернення. Але будуть праві і ті, і інші. Вдале поєднання моменту, який послугував отим рятівним кругом, за який так ціпко вхопилися регіонали (славнозвісний меморандум про співпрацю) та подальше використання його, як трампліну для свого злету.

Дивним чином, але партії постійно везло з моментами, чи то запитами суспільства. Навіть надування кульок та зрив сесій Верховної Ради ІV скликання, які тривали по місяцю, тільки закріплювали позиції цієї політичної сили. Таким чином забезпечивши їй виграш, коли Партія регіонів отримала переконливу перемогу у своїх перших парламентських перегонах, як окрема політична сила. Набравши при цьому більше третини голосів виборців, що дало їй можливість отримати важелі на формування кабміну. Але більшість формувалася помаранчевою командою...І тут вже можна більш детальніше прослідкувати еволюцію «перемог» цієї партії.

Все для перемоги!

«Перемога за будь-яку ціну!» Після сформування «помаранчевої» більшості у ВР V скликання, Партія регіонів знайшла «правильний-конструктивний» підхід у залученні колег депутатів до свої коаліції, сформувавши власний уряд. Таким чином опинившись у виграші, хоча і після надзусиль.

«Все або нічого!» Ще одне ключове гасло ПР. Ну здавалося б, власна більшість, власний уряд, що ще потрібно для успішного владування? Конституційна більшість! (враховуючи устрій, який був у країні на той час). Але реалізувати задумане виявилося неможливим. І ось саме жага до абсолютної влади і призвела до парламентської кризи, яка охопила країну весною-літом 2007. Але, що є цікавим у цій ситуації, позачергові вибори, які спровокувала Партія регіонів не стали для неї перешкодою на шляху проходження до нового парламенту і як не дивно, вона отримала свою третину голосів.

Подальше бажання влади спричиняло до справді броунівського руху партії. Це і славнозвісна «ширка» з Нашою Україною і не менш пікантне «ПРиБЮТ». Нічого не могло обвалити рейтинг цієї політичної сили, який залишався стабільно високим.

Грамотне розставлення пріоритетів регіоналами перед президентським виборами, дає можливість побачити, ще один  девіз партії.

«Єдність — ось запорука перемоги». І знову ж таки перемога, але цього разу Партія регіонів отримала владу, точніше абсолютну владу. Президент, уряд, підконтрольний парламент, ось до чого йшла партія. Безконтрольне владарювання, можливість формування власного бюджету, прийняття будь-якого потрібного закону. Тепер ніхто не заважав парії будувати країну. Чого хотіли те і отримали.

Здавалося, що дворічне перебування партії при владі має зменшити її рейтинг перед черговими парламентськими виборами. Але не тут, то було!

Партія — переможець

Регіонали завжди досягають свого і дані вибори не стали для них винятком. Четверта переможна кампанія дає можливість отримати найбільшу фракцію у українському парламенті за всі часи його існування. Скажуть, що опозиція отримала більшість за партійними списками і т.д. Але де зараз частина тих депутатів від опозиції, які пройшли по спискам «Батьківщини»? Ось Вам і конструктивний регіоналівський підхід у дії.

Партії регіонів буквально всі похибки «сходять з рук». Депутати фракції можуть дозволити собі не ходити на засідання парламенту, голосувати за тих хто відсутній та займатися вирішенням особистих бізнес-питань. ПР знаходиться при владі вже більше 3-ьох років, а рейтинг цієї політичної сили стабільно залишається найвищім серед усіх парламентських партій (згідно останніх соціологічних опитувань).

Будьте певні, що навіть після зриву Вільнюсського саміту (чи підписання), ця партія залишиться на коні і надалі буде отримувати високі рейтинги.

В чому ж її феномен? Чому Партія регіонів витягує для себе вигоду з програшних ситуацій після яких, інші політичні сили опинялися поза грою? Чому не дивлячись на ситуацію, яка є у державі, виборці продовжують стабільно її підтримувати? Відповіді на ці запитання залишимо політологам, а зараз спробуємо підсумувати вище написане.

Таким чином, можна говорити, що Партія регіонів — це та партія, яка завжди перемагає. Свою поразку вона може піднести, як перемогу. За що не бралися представники цієї партії, вони цього досягали, принаймні в загальнодержавних масштабах. Партія регіонів вдало підлаштовувалася під будь-яку ситуацію і отримувала вигоду для себе. Але чи ще довго буде це тривати, покаже час.

Слід тільки зауважити, що «перемоги» Партії регіонів не принесли, особливого покращення її виборцям, хіба тільки її керівництву…