"Буковинське віче" - що це було?
Ну от сьогодні, 3-го листопада, в перших рядах на «Буковинському віче» стоять ті, хто ще першого листопада називав це дійство історичним фарсом! З прес-конференції: "… для того, аби Буковинське Віче не стало Вічем влада його й очолила. Таке віче — історичний фарс...", — Тарас Кияк. А Леонтій Сандуляк сказав наступне: «Щоб щось розвалити треба це очолити».
Питання: навіщо це було робити?
Може я щось не розумію?
Так як це мій особистий блог, висловлю свою думку. Якщо влада проводила акцію на Центральній площі міста, то тим хто зацікавлений дійсно у вшануванні пам'яті, можна було вийти на інші площі. Так, як проходило Віче 18-го року, на всіх площах міста, а закінчилося воно на Театральній площі. До прикладу можна було провести опозиційний мітинг на площі Соборній на чолі з науковцями. Але ж треба було опозиції вийти саме на Центральну площу, там де їх перекричать зі сцени і не дадуть висловитися. Зате є інформаційний привід сказати, що влада зірвала опозиційне зібрання...
Хоча, хто я такий, щоб давати поради — звичайний виборець...
За матеріалами газети «Час».
Фото Букінфо.
Питання: навіщо це було робити?
Може я щось не розумію?
Так як це мій особистий блог, висловлю свою думку. Якщо влада проводила акцію на Центральній площі міста, то тим хто зацікавлений дійсно у вшануванні пам'яті, можна було вийти на інші площі. Так, як проходило Віче 18-го року, на всіх площах міста, а закінчилося воно на Театральній площі. До прикладу можна було провести опозиційний мітинг на площі Соборній на чолі з науковцями. Але ж треба було опозиції вийти саме на Центральну площу, там де їх перекричать зі сцени і не дадуть висловитися. Зате є інформаційний привід сказати, що влада зірвала опозиційне зібрання...
Хоча, хто я такий, щоб давати поради — звичайний виборець...
За матеріалами газети «Час».
Фото Букінфо.
18 коментарів
Може я щось не розумію?»
Відповідаю: «Так. Не розумієш».
А тепер детальніше.
Сергію, оскільки я знаю, що вказані тобою особи Вкурсі точно не читають, то візьму на себе сміливість і скажу замість них. Наскільки мені відомо, на прес-конференції їм було задано пряме запитання щодо того, чи взяли би вони участь у даному дійстві чи виступити.
Оскільки ці особи не страждають на політичну шизофренію і взагалі давно відійшли від того, чим сьогодні називають політику, то вони відповіли, що не проти, якщо їх запросять, але самі напрошуватись не будуть. Власне, відразу ж після прес-конференції їх і було запрошено. Якщо гостинно запрошують, то відмовлятись, надуваючи щоки, зовсім не обов`язково. Зазначені тобою особи просто вчинили як і мали вчинити, залишаючись осторонь базарних примітивних перепалок на рівні «дурень-сам дурень».
Чому ми маємо знаходитися в полоні їх інтерпритацій?
«На бал ми не підемо, але при вході потопчемось».
«Взірцево-показовим стало те, що , та інші перші рухівці, які нібито оплювали ідею євроВіча напередодні на прес-конференції (принаймні так передали анонімні опозиційні сайти), на тому самому Віче стояли у першому ряду і усім виразом показували, що в цілому не проти. І, так би мовити, спадкоємність забезпечена».
1) «Взірцево-показовим стало те, що Тарас Кияк, Леонтій Сандуляк та інші перші рухівці, які нібито оплювали ідею євроВіча напередодні на прес-конференції». Вони і далі не схвалюють того, що Віче було, по суті, організовано владою. Єдина причина їхньої присутності там — це показати своє відношення як громадянина до важливості євроінтеграції України. Але Воронцов брав у них коментар з цього приводу? Та ні. Хм… дивно, бо ж журналіст наче, та й навіть більше — редактор!
2) «на тому самому Віче стояли у першому ряду». Та хоч у 21-му! Яка різниця де? Чи краще нехай би вони взагалі стояли десь у районі Південно-Кілцевої в той час?
3) "і усім виразом показували, що в цілому не проти. І, так би мовити, спадкоємність забезпечена". Не проти чого? Вони могли би би бути не проти чого завгодно. Не проти життя на Марсі, не проти вивчити суахілі і тому подібне. Чи може Воронцов захопився фізіогномією чи можливо став телепатом? І яка ще «спадкоємність?». Що за маячня? Що в даному випадку є спадком?
Я ж розумію, що замовлення від господаря — це святе, але якщо назвався журналістом, то, знову ж таки, треба або взяти коментар, або не вигадувати на порожньому місці того, чого не знаєш.
Ще раз повторюся, їх було запрошено в якості гостей офіційно. Читайте коментар вище. Разом із тим, я намагався згадати коли востаннє їх кудись запрошували ті, що опозиційні. Знаєте, не вдалося пригадати.
Але не цим я би хотів закінчити. А закликом не дати себе ділити. І це не стосується не лише даного випадку. Чому ви, громадські діячі, журналісти, політологи та навіть «політичні аналітики» даєте себе розсварити з абсолютно примітивих питань тоді, коли навпаки варто об`єднуватись? Що це за чернівецька риса така?
Матеріал БукІнфо(с)
«На так зване «Буковинське віче» не пішов принципово. Я поважаю себе й свідомо вибираю куди йти, а куди не йти. Такого божевілля й ганьби, думаю, буковинська громада давно вже не переживала: З листопада стало днем торжества політичних маніпуляцій на фоні колективного маразму.
По-перше, тільки в епоху постмодерну і тотального невігластва можна поєднати «вужа з їжаком», а в даному конкретному випадку – явища Буковинського віча та прагнення підписати договір про асоціацію з Європейським Союзом. Буковинське Віче 1918 року було відчайдушним протестом проти спроб Румунської національної ради, створеної 27 жовтня 1918 року у Чернівцях, оголосити всю Буковину «румунською землею». Розуміючи, що протистояти румунській військовій потузі Північна Буковина не здатна, тодішні місцеві політики зробили свій історичний вибір на користь приєднання до «Великої України».
До чого тут євроінтеграція? Ні до чого! Але є політична доцільність – у влади, є відсутність знань про ті історичні часи – у переважної більшості буковинців. Влада вирішила зманіпулювати, привернувши увагу не до фактв, а до міфів, які можна скласти у вигідному для себе контексті. Тим більше, в період євроінтеграційної істерії. Так і сталося. Люди, що приїхали (або яких привезли), підняли руки «ЗА» звернення, які фактично нічого не значать і є порожніми деклараціями. Доля євроінтеграції перебуває в руках однієї людини. І до думки 10 тисяч буковинців вона дослухається в останню чергу.
По-друге, варто поаплодувати політтехнологам влади. Вони здійснили низку якісних маніпуляцій і надурили значну кількість людей. Перша підміна понять – поєднання цих двох історичних явищ, друга – імітація підтримки громадського сектору політики Януковича (вони зіграли на тому, що євроінтеграцію як зовнішньополітичний вибір підтримують понад 75% буковинців, хоча при цьому цнотливо забули згадати риторику президента часів його виборчої кампанії). Третя підміна понять – у так званому «зверненні віча до Президента», яке фактично означає символічну передачу буковинською громадою право Президенту вирішувати долю інтеграції. Словом – політтехнологи влади – молодці, справжні професіонали. Піпл схавав…
І, по-третє, останнє. Імітація віча не зробила нас європейцями. Чим ближче ми до Європи, тим більше на загал проглядає наш совковий характер. І мені не шкода тих бюджетників, яких використали маніпулятори, бо вони не європейці за своїм духом. Вони совки з прапорами Євросоюзу».