«Властвуй, доминируй, унижай!»

Саме такими є три основні принципи української міліції. А як ще назвати дії правоохоронних органів, які покликанні захищати нас з Вами?

Знаєте, коли переглянув фото та відео матеріали подій, які сталися протягом останніх днів, то в мене виникло бажання… стати по одну сторону з тими, хто набрався мужності і вийшов на протестні акції. Та скоріш, не на протестні акції, а на акції по захисту нас з Вами, громадян України. Бо те, що відбувається, а саме наруга над громадянами держави, не просто неподобство, а злочин проти власного народу, який скоює міліція.

Замість того, щоб розслідувати кримінальні злочини, правоохоронні органи виступають в якості карального меча сьогоднішньої влади, перетворюючись, таким чином, на міліцію нашого північного сусіда. Хоча ні, таке порівняння буде похвалою для наших міліціонерів, бо їхні білоруські колеги, принаймні не допускають росту криміногенної ситуації у своїй державі.

Таке враження, що злість, через свій непрофесіоналізм, правоохоронці зганяють на простих українцях, доводячи, таким чином, що вони спроможні на якісь дії. Насправді, така показова «войовничість», щодо власних громадян, свідчіть лише про одне — безпорадність нинішнього керівництва міліції адекватно реагувати на ситуацію, яка складається у державі. За словами одного міліцейського генерала символом безпорадності міліції є резонансні злочини, які у всіх на слуху. Також показовим є те, що одразу після трагічних подій грудня минулого року у Харкові (звіряче вбивство цілої суддівської сім'ї), до Дня міліції, начальник Харківського ГУМВС отримує генеральські погони, так і не розкривши самого злочину...

Кажуть, що професійність правоохоронних органів залежить від рівня довіри до них суспільства. Але як можна довіряти сьогоднішній міліції, коли основним її принципом є приниження честі та гідності особи. Показове нехтування правами громадян, знущання над ними, висміювання тих, хто знаходить у собі сили виступати проти системи та відстоювати власні права, призводить до втрати довіри до міліціонера, як правоохоронця! Та чому дивуватися, коли за словами колишнього міністра внутрішніх справ, міліція захищає інтереси тієї політичної сили, яка знаходиться при владі.  Правоохоронці та можновладці самі давно переступили всі писані й неписані правила і вони ще, мають совість, дивуватися, чому суспільство не сприяє роботі правоохоронних органів.  

Це говорить лише проте, що між суспільством та міліцією є величезна прірва, яка щогодини збільшується. Ну а розстановка на керівні посади не по принципу професіоналізму, а за приналежністю до певного регіону, вказує на те, що криміногенна ситуація з кожним днем буде погіршуватися. І я, навіть, можу припустити, що якщо бійці спецпідрозділу «Беркут» отримають наказ стріляти у «неугодних» мітингарів, бійці його стовідсотково виконають, навіть не замислюючись, над тим, що вони накоїли...

Ще раз перечитавши вище сказане мені аж «захотілося» вийти та пройтись вечірнім містом, чи стати учасником акції по захисту, до прикладу, «Гостинного двору» у Києві, чи будь-якої іншої пам'ятки архітектури, яку влада зажадала знищити… Страшно жити у такій країні, браття.

На фото Олександр Бригинець, поет, прозаїк та журналіст