Back in the Ussr?

    Так на перший погляд може здатися при перегляді результатів виборів до Верховної Ради України VIIскликання, та не поспішаймо з висновками…Як відомо 28 жовтня свої голоси за Комуністичну партію України віддали 13% виборців або більше двох с половиною мільйонів від тих, хто прийняв участь у голосуванні. Що ж можуть означати ці цифри? Що може означати подолання 5% відсоткового бар’єру партії, якій ще на минулих парламентських виборах пророкували забуття. Що змінилося за ці останні роки? Якщо Ви думаєте, що я маю відповіді на ці запитання, то Ви глибоко помиляєтеся.) Хоча можемо проаналізувати ситуацію яка склалася, можливо і знайдемо відповіді, які нас цікавлять.
      Отже з чого у таких випадках починають? Напевно, з аналізу загальної політичної картини сьогодення. Хоча, у нашому з Вами випадку, тут важливу роль відіграє не тільки політична, а й загальна економічна, та й соціальна ситуація в країні… Я думаю тут і так все зрозуміло, не тільки при поглибленому вивченні ситуації, а й так, тільки поглянувши, на перший погляд, так би мовити (улюблена фраза Петра Миколайовича), вона є вкрай складною, якщо не катастрофічною, у всьому нашому господарстві… Мені можуть сказати, що це вина нині діючої влади, біло-блакитних, та ні шановні, в цьому винуваті і попередні помаранчеві уряди. Ось тут ми з Вами підійшли до відповіді на перше наше запитання.

    Не секрет, що після президентських виборів 2010 року, Партія Регіонів, отримала можливість, чим і скористалась, взяти під повний контроль, не тільки виконавчу, а й законодавчу гілку влади, я вже промовчу про судову (її незалежність ми мали нагоду спостерігати впродовж 2011-2012 років, та й зараз). Таким чином отримавши всю повноту влади регіонали спромоглися налаштувати проти себе не тільки «помаранчевий електорат» центрально-західних областей, а й своїх, до не давно, щирих прихильників південно-східних областей. Нам всім зрозуміло, що такий високий рейтинг підтримки КПУ спричинений не зростанням підтримки «інтернаціональних ідей Ілліча», 
а саме розчаруванням у діях, колишніх своїх, яких і привели до влади. Особливо це помітно, в тих регіонах, які віддалені від центу (тобто Донбасу), це південні області, а саме Херсонська, Запорізька та Севастополі там КПУ набрала більше 20% голосів виборців. Це свідчить лише проте, що тамтешній виборець стомився від відвертої провладної брехні та засилля «донецьких» у себе вдома (а ну згадаємо звідки більшість нинішніх керівників Криму) і аж ніяк не про ріст комуністичних ідей. Тим паче можемо порівняти теперішні результати з парламентськими виборами 2006  
    Тут бачимо, що тоді підтримка комуністів була на рівні 6-10%, тоді дехто робив висновки, що на наступних виборах КПУ вже не подолає 3% бар’єр (який був на той момент), зрозуміло, що це у зв’язку, як мені сумно про це писати, із природним скороченням їхніх виборців… Та не тут то було! Чому так сталося? На мою думку, крім вище перерахованого, і це цікаво, більшість виборців, які проголосували за комуністів, сприйняли їх…як опозицію! Так, саме, як опозицію, хоча вони всі прекрасно знають, що КПУ входить до провладної більшості… Опозицією до «донецьких». Так цікаві в нас виходять цифри, а якби, до прикладу, залишили пропорційну систему, то до парламенту комуністи провели б не 32 депутата, а близько 70-ти, шановні, які це роки 94, чи все ж таки 2012?
    Тут хочу сказати, що на днях читав статтю «Чи червоні?» пані Денисенко в Українській правді, там вона висуває думку, що голосувало за «світле минуле» не тільки старше покоління, а й молодь, яка починає вірити в це «минуле», яке його навіть не бачило. Я думаю, що в нашому випадку всі прекрасно розуміють, що із себе представляють нинішні комуністи, і що вони можуть «дати…». До речі там ще говорилося про дворушництво, це про несумісність партійної ідеології та стилю життя червоної еліти, але й тут я думаю, що це не є секретом для більшості їхніх виборців…

    Так яку ж відповідь ми отримали? Влада «радіє» перемозі та можливості повного контролю над новообраним парламентом. Та ми з Вами знаємо, що це не ті цифри, які заставляють радіти Андрія Петровича, до прикладу. Знаючі регіонали зробили для себе висновки з кампанії, та проаналізували результати КПУ…

    Чого нам від них чекати, та ні чого… Поки не поворухнеться донецький виборець, та не буде шахтарських маршів на Київ, нам з Вами нічого мріяти про «покращення вже сьогодні»! А, до речі, є ще південний виборець, який ще більше невдоволений теперішньою ситуацією…

2 коментарі

Оксанка Білек
Треба щоб Донбас піднявся, тоді цій владі ніщо не допоможе. Коли Схід підтримає «западенців» і разом виступить проти влади, тоді мабуть пролупляться очі народу на те, що ми країна, а не стадо!
Сергій Янушевський
так я думаю, якщо таке відбудеться то очі в народу вже давно будуть розкриті!), а ось це буде катастрофою для влади, при чому будь-якої! Громадяни — єднаймося!!!
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте