Результати. Або з чим залишився виборець


Після виборів, завжди, як у кого звісно, виникає питання так з чим ми власне лишилися...
Спершу візьмемо до уваги результати по нашому 201-му округу. Однозначну перемогу у нас здобув кандидат від об'єднаної опозиції Микола Федорук, отримавши 52% проти майже 34% голосів відданих за кандидата від влади Віталія Михайлішина. Таким чином новообраний депутат нас з вами залишить та поїде собі у Київ, що звісно є логічним… А ось як бути з Віталієм Михайловичем? По результатам виборів він залишається виконувати обов’язки мера міста та секретарем міської ради. В принципі, якщо аналізувати його виборчу кампанію, то він позиціонував себе (а ну згадаймо, хто забув) саме як «Чернівчанин...». Хочу звернути Вашу увагу на тому, що Микола Трохимович не асоціював себе з колишнім мерським минулим, він робив акцент на тому, що йде саме у народні депутати. Тому залишається тільки поаплодувати старанням чернівчан залишити молодого та перспективного політика «хазяїном» міста. Вітаю нам з Вами це успішно вдалося! А як бути тим чернівчанам, які голосували не стільки за Федорука, як проти Михайлішина? Або як бути тим хто вже стомився від занадто показової активності молодого політика? На ряд цих та інших запитань я поки відповіді не маю… хоча ні відповідь є. Чернівчани ми лишилися не з ким не будь, а з самим «Чернівчанином...» з великої літери! Ось такі ми з Вами заручники ситуації).
Тепер перейдемо до аналізу результатів виборів по Україні. Без сумніву лідером по державі в цілому є Партія регіонів (ПР), отримавши близько 30% голосів виборців, і це б був не поганий результат, якби не..., правильно мажоритарна система виборів, яка функціонувала у нас цьогоріч! Пояснюю, з цієї цифри випливає, що у Раді, за партійними списками, ПР отримає приблизно 73-74 мандати, але не спішить робити висновки. Якщо враховувати теперішню систему, то до парламенту по мажоритарці проходить ще 117 депутатів від ПР. Але це власні ті хто був висунутий партією влади офіційно. А в нас є самовисуванці, які ніби самі по собі, але є депутатами від ПР у Верховній Раді, це до прикладу, такі депутати, як Зубик та Калетник чи його дочка. Загалом у мажоритарщиків, які співчувають ПР назбирається 24 мандати, але по деяким в мене виникають запитання. Скажіть, хто знає, з ким буде Петро Порошенко? Та чи вступить Володимир Литвин та Сергій Гриневецький до фракції партії регіонів, чи ні? А як себе поведе одіозний Олег Ляшко? А ще є брати Балоги та їхній компаньйон Василь Петьовка? Отже від тих 24 ми віднімемо «сильних» мажоритарщиків, які можуть і не ввійти до фракції ПР у Верховній Раді, але будуть у більшості, чи голосуватимуть їй в унісон, маючи при цьому «свою позицію». Тож, навіть, якщо ми віднімемо з 10 таких депутатів, то ПР залишиться найчисленнішою фракцією у ВР за всю історію існування українського парламенту, з чисельністю понад 204 мандати!!! (це, звичайно, якщо у них не відбудеться внутрішньопартійного розколу, хоча в це важко віриться). Слід зауважити, що якщо б в країні залишили пропорційну систему, то Партії Регіонів, щоб отримати таку кількість мандатів, потрібно було б набрати більше 45% голосів виборців!, що на мою думку було б для неї проблематично, навіть після використання шаленого адмінресурсу…
Таким чином виборець лишився з тим, проти чого боровся…корупції,беззаконня, фальсифікацій, людської байдужості, бо саме це і становить більшість, якщо Ви розумієте про що я), новообраного парламенту. Які зробимо висновки? Я думаю тут кожен може сформувати їх сам!

25 коментарів

Олег Герман
Ситуація з мажоритарниками незрозуміла, оскільки було дуже багато таких, які просто прикривалися символікою певної партії…
Сергій Янушевський
так, в цьому і була суть цієї системи..., аналіз на округах показав невтішні результати..., звичайно дивлячись для кого!
Святослав Вишинський
Те саме можна сказати практично про всіх «членів» українських партій: політичний бренд і ті, хто ними прикриваються. Ідеологічно мотивованих політиків бракує.
Сергій Янушевський
так, що правда, то правда, ось, тільки ідеологічно мотивовані політики це як?)
Святослав Вишинський
Це ті, для яких політика є інструментом реалізації відповідної ідеології або світоглядових принципів, а не придатком до економічної діяльності.
Олег Герман
Мабуть, маються на увазі ті політики, для яких головне ідея, а не те, хто скільки «дасть»))
Сергій Янушевський
знайдіть, дуже прошу))), це можливо лише у дуже рідкісних моментах, або у книжках, насправді ж політики завжди фінансово залежні, а ідею тут, на мою думку звісно ж, відіграє не головну роль, все залежить від самої людини, від її виховання! (а ну згадаємо наших дідів, як їх виховував СРСР)
Олег Герман
Я ніколи про це не говорив раніше, але вважаю, що Україна «переросте» цей період. Явищам застою сприяють саме ці «діди з СРСР»… Коли влада перейде в руки нового покоління, все зміниться, але років 10 ще доведеться почекати…
Сергій Янушевський
ну я мав тут на увазі, саме ідеологічне питання, коли гроші, дійсно, не відігравали значення!!!)
Олег Герман
Ну, це досить «дискутабельне» питання))
Сергій Янушевський
еее, як сказати, якщо їх (дідів) взяти для порівняння, то вони працювали ж для світлого майбутнього, за ідею побудови комунізму!!!)))
Святослав Вишинський
«Діди з СРСР» — це ті, кому в 1991 р. було по сорок років? Чи не схоже це очікування на вічне відкладання в довгий ящик майбутнього?
Сергій Янушевський
та ні це ті кому тоді було 50-55))), так а тоді, що це як не ідеологія?)
Святослав Вишинський
Власне, до чого тут ідеологія? Даний коментар стосувався баласту минулого, тоді як ідеологія комунізму — окрема тема. Звісно, якби можна було говорити про ідеологічну КПУ — розмова була б змістовніша, однак КПУ більше нагадує ідеологічний симулякр, так як її очільники давно не вірять у те, що проповідують, живучи за подвійним стандартами. Власне, тут ідея стає «брендом», яким прикриваються.
Олег Герман
Не схоже… Радянський союз розпався у 1991 році, але навіть ті, кому тоді було по тридцять і менше на той час вже встигли сформувати свою свідомість у кращих традиціях того часу=) Нове покоління — це люди приблизно нашого з Вами віку, що виросли за часів незалежності України.
Святослав Вишинський
Нове покоління виросло іншим, але не факт, що кращим. Погляньте на сучасну молодь, студентство, яке бігає на мітинги за 100 грн. і продає голос за 50. Зрештою, в активі т.зв. «демократичних» політсил немало молоді, в т.ч. тієї, яка прийшла в політику у 2004 р. Принципових серед не більше, аніж серед діячів старшого покоління. Всього лиш сучасніша обгортка.
Сергій Янушевський
що правда, то правда візьмемо до прикладу молодих політиків нашого покоління: Юрій Павленко, Віталій Хомитинник, Віктор Бондар, Валерій Писаренко, Андрій Портнов, Микола Левченко, Олесь Довгий… а з іншого боку — Олесь Доній(хоча йому вже за 40), тоді Іллєнко...)
Олег Герман
Я звик розглядати людину, як особистість зі своїми достоїнствами і вадами. У всі часи людей, що «продавалися» вистачало, але ж знаходилися й ті, хто боровся за ідею. І саме ці (можлово, одиниці) виявлялися настільки вольовими, що могли повести за собою тих, кого ми звикли розцінювати як «сіру масу»… Я особисто утримуюсь від гучних заяв і тому подібного, але вірю в те, що все зміниться. Вірю в те, що нам вдасться збудувати Україну. А це під силу тільки нашому поколінню…
Сергій Янушевський
вірити в це, я думаю, хоче кожен, але спілкуючись з нашим поколінням…
Олег Герман
Про наше покоління ми знаємо більше, ніж про попередні, тому й картина виглядає досить сумно. Але хто зна, як би ми оцінили людей, які жили раніше за нас, маючи можливість спостерігати за їхнім побутом. Те, що ми усвідомлюємо суть проблеми — вже половина її рішення і повірте, згодом ми її і вирішимо!=)
Сергій Янушевський
як мені хочеться вірити в ці слова!!!, але ось наприклад, коли вони підіймали цілину, чи їхали у шахти, на голому ентузіазмі, так би мовити, що це було? ідеологія?, виховання?, чи може такі часи?, або все разом… ось і я не маю відповіді…
Александр Воскобойник
10 років і все зміниться… оптимістично! зізнаюсь, ніколи не цікавився політикою детально. але, дивлячись на реалії сьогодення та на пасивність народу загалом, виникає сумнів щодо швидкості змін. дії! їх бракує! політики роблять «подачки» народу тільки перед виборами. позитивним, напевно, є те, що складаеться враження, ніби Україна постійно перебуває у стадії виборів. «активістів» та «революционерів» небагато, але дійсно тиї, хто керується ідеологічними поглядами, а не власною користю та вигодами. хоча якщо поглянути на це все з людської точки зору — хтось скаже «життя коротке, щоб гаяти на це час». нещодавно дискутував на політичну тему зі своїм знацомим. людина ця доросліша за мене, відповідно і життя побачила, і досвіду більше. думка вихованців СРСР не завжди «на ура» сприймається молодюю, але ця вартує уваги. "… незалежність Україні дісталась нашару(дарма), це не була послідовність та наслідок від мотивованих патріотичних дій, а просто сторінка історії...." "… так, наш народ віками за це воював, відстоював права, але події початку 90х це збіг політичних обставин..." "… люди не були до цього готові, отримали владу, і не знають що з нею робити..."… цікаво, чи не так?
Сергій Янушевський
так дійсно, цікаво виходить..., але щось мене беруть сумніви що до того, що ми не знаємо, що робити з владою. Я впевнений в тому, що все ми прекрасно знаємо і розуміємо, тому у нас є так багато бажаючих пробитися до годувальниці (кормушки) цьогоріч понад 5 тис. канидатів було, здається…
Александр Воскобойник
згоден. але варто замислитись над тим, що взагалі вони (кандидати) та ми, звичайні, як кажуть, «смертные» розуміють під поняттям влада. це не «кормушка», до якої треба пробиватися, а велика відповідальність створювати умови для народу, який обрав тебе, як кандидата, та надав певні повноваження для цього. тому з попередньо написаного вислову «не знають, що робити з нею(владою)» слід розуміти не те, що «народні виборці» роблять так як їм вгідно, лобіюючи виключно свої інтереси, а те, що вони навіть поняття не мають, яка відповідальність лягає на їхні плечі. із загальної світової практики, та подій в Україні, можна зауважити те, що причинами проблем такого роду є пасивність (в більшості випадках лінь) та абсолютна безвідповідальність більшості людей. як виконавчої сторони, так і органів контролю над виконанням. потрібно починати з малого… кожному із себе…
Сергій Янушевський
абсолютно вірно!, саме пасивність громадян та відсутність громадянського суспільства і стає причиною того, що більшість народних обранців так показово нахабно себе поводять, та й в інших країнах вони б поводили себе так само, якби не було конролю громадськості, хоча і там ми є свідками зловживаня владними повноваженнями (варто згадати недавню віставку президента Німеччини).
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте